Привіт, друзі. Схоже, що сьогодні русня намагалася знищити пам’ятник Степану Бандері. Це було б смішно, якби не було так небезпечно. Нехай собі цілять, якщо їх це справді так лякає. Але при цьому вони вбивають людей, мирних мешканців.
Удар було завдано майже центрі Львова, адже пам’ятник Бандері розташований практично в центральній частині міста, неподалік залізничного вокзалу, звідки до центру пішки хвилин п’ятнадцять. І в цьому є щось символічне: мертвий провідник ОУН досі лякає російських нацистів, хоча вони вперто називають його «нацистом» саме його.
Дуже добре, що не постраждав комунальник, точніше комунальниця. Я не знаю точно, хто саме був на відео, але зранку вона вийшла прибирати сніг, і ледь не потрапила під удар вибухової хвилі. Здається, з нею все гаразд — і це найважливіше.
Але насправді я хотіла розповісти вам про вареники. Бо вареники — це універсальна страва. Достатньо зробити тісто, а начинка може бути чим завгодно. У мене вчора були печериці та м’ясо, яке залишилося після святкування дитячого дня народження. Те, що довго лежало в холодильнику й що потрібно було використати, щоб не зіпсувалося.
М’ясо було запечене ще раніше, потім заморожене. Я його дістала, і воно вже якийсь час чекало своєї години. Тож я вирішила ще раз термічно його обробити, щоб точно бути спокійною. Почистила печериці, підсмажила їх, змішала з м’ясом. Звичайно ж, зварила картоплю — бо все-таки робила вареники, а не пельмені. Картоплю розім’яла, змішала з м’ясом і печерицями — і вийшла надзвичайно смачна начинка.
Було дуже смачно. Чоловік нахвалював, донечка теж, і я з великим задоволенням поїла. Ну і їли вареники, звісно, зі сметаною — бо які ж вареники без сметани. ☺️
Так що знайте, русня проклята — у нас усе буде добре. А ви згниєте на своїх смердючих болотах!
