Ми вже приблизно пів року відійшли від практики снідати канапками. Ні, ну інколи ми все ж їмо канапки на сніданок, але це, напевно, відсотків 10 випадків, а то й менше. А так зараз у нас сніданок в основному — це вівсяна каша з чимось (наприклад, із сосискою чи сиром), або яєчня у різних варіаціях.
Зазвичай сніданок роблю я. Бо решту — обід та вечерю готує дружина і таким чином я трішки полегшую їй постійне стояння біля плити, забравши частину цього обов'язку на себе. І от я переважно готував такий собі скрамбл: яйця, молоко, спеції — усе це збивалося і підсмажувалося. Час від часу додавав помідори, але смачних помідорів узимку в супермаркеті, та навіть улітку, практично не буває. Хіба що купувати коктейльні помідорчики — вони трохи смачніші і не нагадують гуму. Але справжній рай настав тоді, коли дозріли наші власні помідори: набагато смачніші, ароматніші, вони просто дають неймовірний смак! І головне — їх можна не шкодувати, а класти щедро. Зараз у нас їх дуже багато, тож можна, так би мовити, ними об’їдатися.
І ось кілька днів тому дружина вирішила урізноманітнити наші сніданки й скинула мені рецепт із Інстаграму. Там було відео, де я спершу подумав, що просто роблять яєчню. До речі, даю вам посилання — самі подивитеся. Суть у тому, що беруться помідори, ріжуться навпіл, викладаються на сковорідку, накриваються кришкою — і вони собі тушкуються. Потім додається цибулька, петрушка, спеції й розбиваються яйця. По суті — це шакшука. Тобто страва з яєць у густому томатному соусі, який готується зі свіжих помідорів. Зазвичай вона гостра.
Учора я вирішив приготувати цю шакшуку. Але трошки переплутав послідовність: треба було спершу дати цибульку, щоб вона спасерувалася разом із помідорами, а я цього не зробив. Довелося окремо підсмажити цибульку і вже потім додати до помідорів. Ще одна складність — у відео гарно показували, як легко знімається шкірка з помідорів, а в мене все було не так ідеально. На гарячій сковорідці це виявилося не дуже зручно робити, тож краще було вимкнути плиту, зняти шкірку, а тоді знову вмикати.
Але чекати ніхто не хотів: усі вже були голодні — і я, і дружина, і наш молодший син, який завжди снідає разом із нами і любить їсти те саме, що й ми. Тож цибулька вийшла трохи тверденькою. До того ж, я не додавав багато спецій, адже з нами їв син. Тому шакшука вийшла не така гостра, як мала б бути. Хоча, якщо чесно, я їв шакшуку лише один раз у житті, і тоді вона теж не була надто гострою.
А вчора — вийшла помірна. Але головне тут — це густий томатний соус. А його було справді багато. Тож вийшло дуже смачно, я вважаю. 😋
