Друзі, я їла спаржу лише один раз у житті — і мені сподобалося. Цієї весни мені знову захотілося відчути смак цієї цікавої й водночас вишуканої, але простої страви. Тож я попросила чоловіка купити спаржу, щоб я могла знову її приготувати. Адже чоловік ще жодного разу не куштував спаржі, і я дуже хотіла, щоб він теж поділився цим смаком.
Спочатку чоловік опирався, бо спаржа досить дорога: 1 кг — близько 500 грн. Ось цей пучечок на фото, наприклад, важить пів кілограма, тобто коштує понад 250 грн. Але зрештою він таки купив її — хоча й не одразу. На першому фото він саме тримає цей пучок у магазині.
Чому він передумав? Ну, він зрештою не надто впертий — а ще ж ніколи не куштував спаржі, і я лише раз. А тут ще й трапилася нагода: річниця нашої розписки, тобто офіційного оформлення шлюбу. Саме того дня ми стали чоловіком і дружиною в паспорті — у РАЦСі. Відзначка є, хоча шлюб ми брали в церкві, і саме від дати вінчання рахуємо наші річниці. Але коли дуже хочеться спаржі — будь-яка дата згодиться, хіба ні? 😉
Спаржу можна приготувати й подати різними способами. Ми обирали між двома. Я запропонувала чоловікові самому вирішити. Колись я куштувала спаржу, обсмажену з беконом, але ще можна було подати її зі стейком з лосося. Хоч він і вагався (бо лосось ще дорожчий за спаржу), але ж річниця на носі, правда? До того ж він прихопив пляшечку молодого вина з Португалії — була акція, тож трохи зекономив. :)
Спаржа готується швидко, бо вона має залишатися хрумкою (так кажуть). Її можна варити, тушкувати, запікати — навіть їсти сирою, я таке бачила. Але перед приготуванням її треба правильно обробити: спочатку зрізати нижню частину пагонів, бо вона тверда. Сміливо відрізайте 1,5–2 см або ж просто зігніть пагін — він зламається саме в тому місці, де має бути зріз.
Потім я почистила нижню частину пагона ножем-економкою, десь на 3 см вгору. Спаржу занурила в підсолений окріп і варила рівно 2 хвилини. Потім переклала в холодну воду, щоб зупинити процес приготування, обсушила паперовим рушником і виклала на розігріту сковорідку з вершковим маслом і часником. У рецепті було написано обсмажити 30 секунд, але я тримала приблизно 2 хвилини. Зверху додала трохи лимонного соку, меленого перцю і подрібнений арахіс.
Для лосося я зробила маринад: сметана, гірчиця, трохи лимонного соку, дрібка цукру і солі. Обмазала філе з обох боків і тушкувала, час від часу перевертаючи.
Усе це приготувалося дуже швидко — хвилин за 15. Але простота зовсім не означає, що страва була несмачна. Навпаки — смак вийшов дуже вишуканим! Я з насолодою згадала, яка спаржа смачна і наскільки її смак не схожий ні на що інше. Чоловік намагався знайти аналогію — мовляв, трохи схоже на кабачок. Але сам же відмовився від цієї думки: схожість хіба що в кольорі молодого цукіні, але смак — зовсім інший, та й консистенція також. Особливо йому сподобались кінчики спаржі — вони чудово наситилися вершковим маслом під час обсмажування.
Отож чоловік залишився задоволений і з того, що ми витратили трохи грошей, і з того, що спробували таку класну страву. Тепер у нас виникла ідея, як зекономити: купити кілька кущиків спаржі і посадити її в себе. Адже тоді вона щороку буде виростати навесні, і ми зможемо зрізати пагони — якщо зробимо все правильно.
А ще я приготувала легкий салат із салату та шпинату вже із власної грядки
😊. Помідорки чері на жаль ще були куплені.
Отож чоловік залишився задоволений і з того, що ми витратили трохи грошей, і з того, що спробували таку класну страву. Тепер у нас виникла ідея, як зекономити: купити кілька кущиків спаржі і посадити її в себе. Адже тоді вона щороку буде виростати навесні, і ми зможемо зрізати пагони — якщо зробимо все правильно.