Ось і наші черешеньки достигають в бабусиному садку. На жаль, багато врожаю пропало в травні через різке похолодання, але ягоди на старих деревах таки нав'язались і тепер тішать нас своїм розміром і неймовірним смаком. Радіють і дорослі і діти.
А ще цікаво, що донька навіть навчилась лазити по дереву, аби зірвати черешеньки. Хочеш смаколика - напружся сам, а не як всі діти зараз звикли, що мама принесе з маркета чи базара все готовеньке і тільки закидай до рота. А лазити по деревах, це ще й нічогенький такий фітнес. Згадую себе в дитинстві, то на які виосенні дерева я тільки не лазила )))
