Кажуть, що таку випічку можна робити лище на Великдень. І як би вам вона не смакувала, порушувати таку традицію негоже. Але тим не менше, випікати можна протягом певного часу на сам Великдень і ще після. Тому, напікши таку смакоту ще в чистий четвер, до свята і на свято багато встигли роздати - батькам, хресним, хрещеникам, в церкву. І якось посмакували тільки подарованими вже нам, а свою може одну чи дві. Але ж як посмакували, мммммм. З насолодою, з гордістю щовийшла така смакота, що і пригостити було не соромно.
Тому на тижні опісля Великодня ще раз зробили заміс. Звичайно, вийшло вже не так, адже до Великодньої випічки і готуються заздалегідь, і замочують ягоди, і цукати, готують домашні продукти. Цього разу ж трішки діставали що було в холодилтнику, а фрукти не замочили, бо трішки спонтанно вирішили пекти.
Та все ж все вийшло напрочуд смачно. І як каже кожна господинька, один і той рецепт щоразу виходить інакший на смае, ще й в кожної хазяйки по свому смакуватиме. Хто зна чому, багато певне моментів. Та від того традиційна випічка стає тільки смачнішою і хочеться експериментувати в рецептурі для пошуку свого довершеного смаку в результаті.
