Зізнаюсь, я не рибалка, я грибник. Я так любила лазити лісами годинами ще з часів мого далекого дитинства, коли живі були бабуся з дідусем, і коли вони брали мене на грибне полювання. Пам'ятаю я так захопилась, що мало не заблукала. Та то якось і згадувати не страшно. Дідусь мене вчив розрізняти гриби. Тобто показав кілька разів які мають бути добрі, а які категорично не брати до кошика.
І так повелось, закрутилось, що рік без вилазки за грибочками, чи то білими, чи то маслючками, чи лисичками - то ж просто нн рік. Зараз моє ставлення до грибів дещо змінилось, а заміновані ліси трішки унеможливлюють екстрим такого собі тихого полювання, тому все тільки по перевіреним мімцям, або одразу на ринку вже готове. Та тут треба завжди пам'ятати що гриби, то лише смакова приправа, і тільки в невеликій кількості. Адже накопичують радіацію,а вона хто зна, яка зараз з тими ракетами, і тому досить такі важкі для шлунка і кишківника. Але загвлом у невеликій кількості то корисно і смачно...
