Ось така от тепер у нас трапеза - вся з пластику, як в кошмарному сні. А враховуюяи дикі ситуації на сході, і подорожчання палива, то хто його зна, чи ж не в ціну золота буде така курочка, чи біфштекс, чи морозиво, яке приїздило до нас десь з інших областей, чи ж з інших країн.
Тут то ми тепер і згадаємо, як нам жилося при доларі по 8 грн))))))) Ото багачі ми були. А тепер будемо возами, напевне, все возити, кіньми землю орати, на базар їздити велосипедами, торгувати, чи ж обмінювати))) Ой, ото часи настали, ніякої стабільності.
А ми все граємось і надіємось, що наші діти ще застануть те мирне небо, а наші зморшки не так швидко викривлять обличчя від тривог і неспокою. Граємось собі в кафе, яке не відвідували досить давно, хоч в пам'яті дитячій воно ще не згасло і питання, а коли ж ми сходимо на морозиво в улюблене колись місце, періодично звучить. А сходити все нема як з дуже багатьох причин. Сподівають, що відсутність чи недосяжність того морозива не стане основною проблемою обходити ті магазинчики стороною.
